«За правду, свободу, за чесні і рівні права, виходь у життя і нехай Україна повстане»

У суботу, 21 листопада, на свято Архистратига Михайла, минає чергова річниця Євромайдану та Революції гідності.

Сьогодні  в нашому  місті  біля пам’ятника Героям Небесної Сотні відбулися заходи, приурочені Дню Гідності та Свободи.

«День Гі́дності та Свобо́ди або День Гі́дности та Свобо́ди — свято в Україні, що святкується щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Є наступником свята Дня Свободи, що святкувалося 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005—2011 роках, поки не було скасоване указом президента Віктора Януковича[1]. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада святкується День гідності та свободи. – зазначає першоджерело Вікіпедія. – Встановлене «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…»

Розпочався захід із звучання Державного Гімну України. Відтак представники духовенства громади отці Ігор Ліпчанський, Вітольд Левицький та Роман Винник відправили  поминальну панахиду і   закликали  присутніх до спільної молитви, після проголошення якої  звернувся до учасників заходу о. Ігор Ліпчанський.

Відтак, відбулось покладання квітів і лампадок до монументу полеглих за волю і незалежність України Героїв,  сколихнула серця краян  хвилина  мовчання.

До слова були запрошені  учасник АТО, заступник голови Долинської РДА Михайло Дидяк, учасник  Революції Гідності і Маршу мільйонів, заступник голови Долинської ОТГ Віктор Громиш.

На завершення прозвучала пісня на слова Соломії Українець і музику нашого краянина Володимира Домшинського у виконанні о. Вітольда Левицького.

Не маємо права забути  доленосних сторінок історії, бо з них починається наше Завтра.

Нехай ця трепетна  поезія нагадає:

***

Ми варта нічна, ми не віримо вже у дива.

І чай обпікає вуста, але гояться рани.

Казали, чекати морозів опісля Різдва,

Та нас і до того добряче трусило під ранок.

Намети, хоч де ти, ця справа давно не нова:

І можна прикинутись хворим, сліпим і безногим

І можна відсидітись вдома, де рідний диван,

Та ти ризикуєш потому сидіти без нього.

І поки ти дивишся шоу: оффлайн чи онлайн

І поки сидиш у зручній комунальній коробці

Це все не про тебе, але про всяк випадок знай:

Що поки ти тиснеш на мишку, тут тиснуть на хлопців

Димлять барикади. І йдуть тисячі громадян

На диво-ялинку, в свята по-спартанськи убрану.

Майдан вимерзає, але не вмирає Майдан.

Скажи, чи чекати тебе на граніті Майдану?

Палають серця і стоїть над Грушевського чад

І стяг український під небом тремтить переможно.

А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,

Навіки герої, яких забувати не можна.

Як речі звичайні по-іншому бачаться тут.

І слово просте набуває подвійного змісту.

Вогненні півонії в бочках ночами цвітуть

І чуєш, як грають Шопена твої екстремісти.

За правду, свободу, за чесні і рівні права

Виходь у життя і нехай Україна повстане.

Це більше не гра у ретвіти, репости й слова.

Виходь на майдан, за майдан і заради майдану!

І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть.

І сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане.

Є правда єдина, неписана істинна суть:

Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном.

Усе неможливе сьогодні перейде межу.

І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.

Але я виходжу на площу, але я кажу:

Слава Україні — Героям слава!

Оксана БОРОВЕЦЬ (19.02.2014)

Відео події: