У суботу, 21 листопада, на свято Архистратига Михайла, минає чергова річниця Євромайдану та Революції гідності.
Сьогодні в нашому місті біля пам’ятника Героям Небесної Сотні відбулися заходи, приурочені Дню Гідності та Свободи.
«День Гі́дності та Свобо́ди або День Гі́дности та Свобо́ди — свято в Україні, що святкується щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Є наступником свята Дня Свободи, що святкувалося 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005—2011 роках, поки не було скасоване указом президента Віктора Януковича[1]. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада святкується День гідності та свободи. – зазначає першоджерело Вікіпедія. – Встановлене «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…»
Розпочався захід із звучання Державного Гімну України. Відтак представники духовенства громади отці Ігор Ліпчанський, Вітольд Левицький та Роман Винник відправили поминальну панахиду і закликали присутніх до спільної молитви, після проголошення якої звернувся до учасників заходу о. Ігор Ліпчанський.
Відтак, відбулось покладання квітів і лампадок до монументу полеглих за волю і незалежність України Героїв, сколихнула серця краян хвилина мовчання.
До слова були запрошені учасник АТО, заступник голови Долинської РДА Михайло Дидяк, учасник Революції Гідності і Маршу мільйонів, заступник голови Долинської ОТГ Віктор Громиш.
На завершення прозвучала пісня на слова Соломії Українець і музику нашого краянина Володимира Домшинського у виконанні о. Вітольда Левицького.
Не маємо права забути доленосних сторінок історії, бо з них починається наше Завтра.
Нехай ця трепетна поезія нагадає:
***
Ми варта нічна, ми не віримо вже у дива.
І чай обпікає вуста, але гояться рани.
Казали, чекати морозів опісля Різдва,
Та нас і до того добряче трусило під ранок.
Намети, хоч де ти, ця справа давно не нова:
І можна прикинутись хворим, сліпим і безногим
І можна відсидітись вдома, де рідний диван,
Та ти ризикуєш потому сидіти без нього.
І поки ти дивишся шоу: оффлайн чи онлайн
І поки сидиш у зручній комунальній коробці
Це все не про тебе, але про всяк випадок знай:
Що поки ти тиснеш на мишку, тут тиснуть на хлопців
Димлять барикади. І йдуть тисячі громадян
На диво-ялинку, в свята по-спартанськи убрану.
Майдан вимерзає, але не вмирає Майдан.
Скажи, чи чекати тебе на граніті Майдану?
Палають серця і стоїть над Грушевського чад
І стяг український під небом тремтить переможно.
А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,
Навіки герої, яких забувати не можна.
Як речі звичайні по-іншому бачаться тут.
І слово просте набуває подвійного змісту.
Вогненні півонії в бочках ночами цвітуть
І чуєш, як грають Шопена твої екстремісти.
За правду, свободу, за чесні і рівні права
Виходь у життя і нехай Україна повстане.
Це більше не гра у ретвіти, репости й слова.
Виходь на майдан, за майдан і заради майдану!
І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть.
І сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане.
Є правда єдина, неписана істинна суть:
Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном.
Усе неможливе сьогодні перейде межу.
І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.
Але я виходжу на площу, але я кажу:
Слава Україні — Героям слава!
Оксана БОРОВЕЦЬ (19.02.2014)
