«Вогнем завзяття, славою віків»

29 січня 1918 року  під Крутами студенти  пішли в   легендарний, смертний бій. Серед  них був і наш земляк Микола Корпан, уродженець села Тяпче.

Яскрава зірка його життя засвітила  10 грудня 1896 року в родині  бідних статками Стефана і Марти Корпанів.   Але змалку Всевишній дав Миколі  багатий талант – здібність до науки.   Її розвивали і підтримували управитель Тяпчанської школи Петро Дучимінський та його дружина Ольга.  У 1910 році  вони  відправили  Миколу на навчання у Бучацьку приватну гімназію. Там він здобував освіту до початку Першої світової  війни.  Навчання  оплачувала сільська громада.

 В 1915 році  в районі Болехова воювали Українські Січові Стрільці. Микола вступив у їх ряди та брав участь   в боях.  Потрапив в  російський полон. Адже на той час більшовики почали окуповувати Україну. Озброєна і вишколена орда  більшовицької армії сунула на Київ.

Микола записався  в  добровольчий студентський курінь одного з  підрозділів Української Народної Республіки.  Загинув під  станцією  села Крути Ніжинського району Чернігівської області. На той час  вузловий  пункт залізниці Крути був стратегічним об’єктом, бо  поєднував чотири напрямки: на Київ, Чернігів, Ічню та на Бахмач.

Бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів , що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. Зрозуміло, що вийти звідти живим було майже неможливо. Хлопці відстрілювалися до останнього патрона.

 Микола Корпан  був разом з іншими розстріляними  похований в братській могилі. 19 березня 1918 року, після звільнення України від більшовиків,   полеглих студентів  перепоховали у Києві,  на Аскольдовій могилі.

«Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!»  –  сказав  на похороні  президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський.

Так і сталося. Хоча Україну чекало  понад 70 років більшовицького поневолення, про героїв Крут  пам’ять була  незнищенною.

В літописі  рідного села ім’я   Миколи Корпана вкарбоване  серед видатних борців за Українську державу.  Вже за часів  Незалежної України, 17 жовтня 2010 р. в Тяпче   йому було  відкрито пам’ятник.   Створив монумент  талановитий скульптор,  долинянин Богдан Фреїв.

Рішенням Долинської міської ради Миколі Корпану  була  присвоєна відзнака “Почесний громадянин Долини” (посмертно) та 23 серпня 2020 року  вручена   родичам Миколи Стефановича.

***

Шановні краяни!

Запрошуємо Вас 31 січня до участі у вшануванні з нагоди 103-ї річниці бою під Крутами.

о 12:00 – виїзд автобуса (від міської ради) в село Тяпче до пам’ятника  Герою Крут, Почесному громадянину  Долини Миколі Корпану

о 13:00 – розпочнеться панахида, пам’ятні заходи.

***

НЕЗНАНОМУ СТРІЛЬЦЕВІ

Він зрозумів великий поклик хвилі,

Народу син, унук дідів своїх,

Бо присягав на батьковій могилі,

Обороняти рідний свій поріг.

Він зрозумів великий зов Народу,

Як задзвонили коси Нових Жнив,

Бо надив серце теплий волі подув,

А шум подій окрилював, п’янив.

І Він пішов, спокійний і незнаний

У клекіт бур і бою дикий вар,

Своїх зусиль і поривів останніх

Батьківщині зложити світлий дар.

А Чин Його горів святим вогнивом,

Як вістрями, стиналися бої,

В ньому Народ вставав крилатим зривом,

В ньому надії колосив свої.

І Він упав – у дні димами тьмяні,

Коли п’янів червоним варом

Жнець – І відійшов непізнаний, незнаний

Тим, що лишилися, Невідомий Стрілець.

Про смерть Його шептатимуть з жагою

Маківка, Київ, Крути і Базар.

Коли розстрільні рвалися в пробою,

Як плив степами чад тифозних хмар.

А Чин Його зніматимуть на зорі

Будучі дні гарячі і дзвінкі,

Щоби світив з міжзоряних просторів

Вогнем завзяття, славою віків.

І хоч Його ніхто не буде знати,

Запише час, яких батьків Він син –

Ім’я Йому: Безсмертная Посвята,

Його рідня – це Слава, Воля, Чин.

Роман ЗАВАДОВИЧ