Маестро української пісні

Сьогодні, 1 березня, минає 104 роки з дня народження видатного уродженця нашого міста, Почесного громадянина Долини, доктора музикології, засновника двох всесвітньовідомих   колективів  – Візантійського хору  та хору імені Миколи Лисенка.  В далекій від нас країні живуть люди, які всім серцем полюбили українську пісню, хорове мистецтво.

Вони співають українських пісень так, що сльози на очах виступають від розчулення і захоплення. Причому, роблять це без всякої оплати, у вільний від основної праці час. Унікальне в світовій культурі явище!

Якщо українську хорову пісню відкрили для світу голландці, то значимість постаті  Маестро Мирослава Антоновича відкрив для долинян та України світлої пам’яті  багаторічний міський голова Володимир Гаразд.  На зорі Незалежності голландських хористів приймали як  гостей. А за часів президентства Януковича, у 2012 році  – голландців можна вважати героями-сподвижниками, які українізовували схід України. “Лагідну українізацію”, її результати і здобутки  можемо оцінити лише сьогодні. Бо вона стала частиною тієї  куленепробивної стіни, яку не зрушить ні один окупант, який би він сильний не був.

З великою вдячністю згадуємо нині  світлої пам’яті маестро Мирослава Антоновича,  а  з ним –  видатного бандуриста Тіно Вальді – Володимира Луціва з Надвірної.   Свого часу саме Маестро Луців познайомив Володимира Гаразда з  творчістю Мирослава Антоновича.  Сьогодні всі троє  вже в засвітах, слухають янгольські хори.

Долиняни з теплотою згадують приїзд родини Антоновичів,  запам’ятали як учасника хору сина  Маестро  – Романа,  встигли полюбити всіх хористів  та не забули творчих зустрічей за участю представників голландських хорів Пауля Гаккенеса, Брама Босгарда, Ерік Ван Грікена, диригента хору імені М. Лисенка Ірину Горванко. Мине час, а з нею – світова напасть, пандемія коронавірусу. І ми раді будемо знову запросити і бачити в Долині цих неймовірних людей,   ці яскраві колективи, котрих згуртував Маестро!

Є сьогодні в Долині вулиця імені Антоновича, школа еcтетичного виховання – теж носить ім’я Антоновича. Як і одна з відзнак міста – орден Мирослава Антоновича за заслуги в музичному мистецтві і творчості. У  2009 році  була підписана  угода  про співпрацю між  Долиною  і хором імені Миколи Лисенка. Багато талановитих діток з музичної школи, а також етнічні колективи  завдяки цій угоді відвідали Нідерланди…

У  2017 році Долина гідно відзначила   століття Мирослава Антоновича. Обидва хори, які довший час переживали кризу спілкування,  таки знайшли ідею єдності. Ці чудові колективи приїхали в Долину.  Виступали на ясній Горі, у Львові, Івано-Франківську…

Маємо знати свою історію, своїх славних синів.  Ділимося з  першоджерела – сайту Долинської Центральної публічної бібліотеки  життєписом  Маестро Антоновича:

***

Народився Мирослав Антонович 1 березня 1917 року в м. Долині. Батько працював урядником в Долинському суді. В рідному місті навчався в початкових класах «Рідної школи», співав у хорі. Потім навчався у Львівській державній гімназії, університеті та Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка. Від середини 30-х років розпочав диригентську діяльність (Львівська Духовна семінарія), співав у хорі Львівського Бояна. Під час Другої світової війни виїхав до Відня, де склав іспити до Музичної академії. Як оперний співак виконує провідні ролі в оперних театрах Львова, Лінца, Лодзі. У 1946-1948 роках перебуває в таборі «ДІ-ПІ». Там стає музичним керівником та директором театру «Розвага», диригує оркестром, хором української греко-католицької семінарії у Гінтерберзі.
З 1948 року життя славетного земляка пов’язане з Голландією, де постійно проживав і де бере свої початки світова слава маестро. Закінчив музикознавчий факультет Утрехтського університету (1950), де 1951 р. захистив докторську дисертацію. У 1953 – 1954 рр. поглиблював знання у Гарвардському університеті. Від 1967 р. – професор Українського католицького університету в Римі.
В 1951 році організував виключно з голландців чоловічий «Візантійський хор» в Утрехті. Всі голландці були одягнуті в українські національні строї і співали українською мовою. До особливостей роботи Мирослава Антоновича з хором , що кількісно складався із 40 – 50 співаків, відноситься індивідуальна робота з хористами над постановкою голосу, робота над мовою, вимовою, поясненням особливостей твору, виховання у співаків-голландців любові до українського співу, пропагування української духовної спадщини та східного обряду у західному світі, завершення кожної репетиції співом молитви «Отче наш». Наполеглива довгорічна праця і знання дозволили М. Антоновичу досягти небувалих успіхів у співі Візантійського хору, що став найкращим колективом в Голландії. Хор підкорював своїм співом публіку Західної Європи, США, Канади. Він був бажаним учасником престижних фестивалів, урочистих заходів. У репертуарі колективу були не тільки філігранні обробки народних українських пісень, але найвищі досягнення світової класики, духовні пісні і канти, хорові концерти Бортнянського, Березовського, Веделя, твори українських класиків Лисенка, Стеценка, Леонтовича. Під керівництвом Мирослава Антоновича хор дав понад 3000 концертів, супроводжував літургії в церквах різних країн світу, випустив понад 10 альбомів звукозаписів. З хором маестро виступає понад 40 років. А в 1990, 2000 р. знаменитий Візантійський хор побував в Україні.
В останні роки життя невтомний митець здійснив ще один свій творчий подвиг – створив мішаний, на відміну від чоловічого «Візантійського хору», хор імені Миколи Лисенка. Восени 2002 року цей колектив з великим успіхом виступав на провідних сценах Києва, Львова, Івано-Франківська, Надвірної та інших міст України. У вересні 2008 року голландський хор ім. Миколи Лисенка вперше дав концерт в рідному місті маестро – Долині.
Мирослав Антонович був відзначений багатьма міжнародними нагородами, зокрема, він є кавалером найвищої королівської відзнаки Голландії «Золотої медалі» і звання офіцера Лицарського ордена. Проте найвагомішим для нього було визнання на Батьківщині – в 1998 р. йому присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України», а в 2001 р. за вагомий внесок у піднесення міжнародного авторитету України нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. За особливі заслуги перед громадськістю міста, за великий внесок в розвиток та презентацію української культури у вересні 2008 року Мирославу Антоновичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Долини», а у 2009 році рішенням Долинської районної ради школі естетичного виховання присвоєно ім’я Мирослава Антоновича. 2013 року на фасаді Долинської школи естетичного виховання Мирославу Антоновичу відкрито меморіальну дошку.
Мирослав Антонович майже все своє життя провів в еміграції, але залишився патріотом своєї Батьківщини до останніх днів життя (помер 11 квітня 2006 р.).

Більше дізнавайтесь, перейшовши на першоджерело за цим посиланням:https://dcrb.net/virtualni-vystavky/proslavlyav-ukrajinu-spivom/

Відео до теми: