Участь батьків у додаткових витратах на дитину

Участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована статтею 185 Сімейного кодексу України (далі – СК України), відповідно до якої, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

При цьому, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Дитина – правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ст. 6 СК України).

Додаткові витрати на дитину не є аліментами (коштами на утримання дитини).

Додаткові витрати на дитину – це витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Вказаний перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конкретному випадку.

Додаткові витрати на дитину підлягають до сплати незалежно від вирішення питання про сплату аліментів на утримання дитини, відсутності вимог про сплату аліментів, припинення права на аліменти (в порядку визначеному ст. 190 СК України).

Додаткові витрати повинні сплачувати виключно батьки дитини.

В разі відсутності домовленості батьків або у разі спору між ними щодо розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину – розмір участі визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен визначатись у твердій грошовій сумі, залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину, з урахуванням обставин, які мають істотне значення (тобто враховується матеріальний стан та стан здоров’я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інше).

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду.

Згідно вимог установлених частиною першою ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України – позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до п. 3 частини третьої ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі – у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою – збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Той з батьків з ким проживає дитина та(або) той з батьків, що покриває необхідні додаткові витрати на дитину може звернутися до суду.

Важливо! Участь у додаткових витратах батьки повинні брати у рівних частинах. При стягненні аліментів суд може відступити від даної норми, якщо один з батьків фактично не має можливості утримувати дитину, а інший таку можливість має, то суд, незважаючи на рівність участі в утриманні дитини, а керуючись саме потребами дитини, може призначити стягнення з платника аліментів суми більшої(меншої), ніж та, яку виділяє на утримання дитини той з батьків, з ким залишилися проживати дитина.

Періодичні або постійні витрати можливо заявити в одному позові з вимогами про стягнення аліментів. Зокрема, поряд з позовними вимогами про стягнення аліментів, Позивач просить, щоб кожного місяця, або раз у 2-3 місяці, той з батьків, хто проживає окремо від дитини сплачував певну суму на дитину саме у зв’язку з існуванням вищезазначених особливих обставин.

Разові ж витрати можуть стягуватися і окремим позовом. Так, наприклад, якщо мати одноразово витратила певні кошти на придбання ліків для дитини, то вона може звернутися до суду з метою стягнення половини цих витрат з батька, якщо той відмовляється сплачувати їх в добровільному порядку, надавши при цьому докази даних витрат (копії квитанцій про купівлю ліків).

Заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Тобто, якщо аліментні зобов’язання, в 99% випадків суд задовольняє, так як їх стягнення викликане саме необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв’язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров’ям дитини, витрати, які пов’язані з розвитком здібностей дитини тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами; витрати на розвиток здібностей дитини до музики –  оплата навчання у музичній школі, придбання необхідного музичного інструмента, тощо). Тобто, заявляючи разові витрати – необхідно надати докази усієї суми витрат, та просити стягнути половину.

При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат (наприклад, надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також призначення та вартість ліків, які необхідно придбавати дитині).

Рішення суду набирає законної сили після 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не подано апеляційну скаргу.

Рішення суду виконується на підставі виконавчого листа (видається судом, який виніс рішення після набрання ним законної сили) органами Державної виконавчої служби України або приватним виконавцем. Якщо вимоги про стягнення додаткових витрат заявлялися разом з позовними вимогами про стягнення аліментів, то після задоволення рішення та набрання ним законної сили, стягувач (позивач) отримує виконавчий лист окремо на аліментні зобов’язання, та окремо на стягнення додаткових витрат.

У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою – збільшення або зменшення суми додаткових витрат (це стосується тільних постійних або періодичних витрат).

Увага! Обов’язок участі батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами застосовується тільки щодо неповнолітньої дитини. До повнолітніх дітей положення ст. 185 Сімейного кодексу не застосовується.

Джерело: Довідково-інформаційна платформа правових консультацій «WikiLegalAid»

Для довідки: Долинське бюро правової допомоги:
м. Долина, вул. Б.Хмельницького, 2а, тел. (03477) 2-51-99